Росія змінює тактику застосування ударних безпілотників: перед ураженням цілі деякі реактивні «Шахеди» вимикають двигун і продовжують політ за інерцією. Через це на завершальному етапі атаки дрон може наближатися майже безшумно. Також зафіксовані спроби летіти на гранично малій висоті, щоб уникнути виявлення радарами.
Про ці особливості повідомив фахівець із систем радіоелектронної боротьби Сергій «Флеш» Бескрестнов. Він спростував поширену інформацію про нібито додатковий електричний двигун, який забезпечує безшумний політ.
Як реактивні дрони наближаються до цілей
За словами Бескрестнова, реактивний двигун спочатку розганяє безпілотник, а перед ударом його вимикають. Дрон долає завершальну частину маршруту за інерцією — без характерного звуку працюючого двигуна.
Інша тактика — політ на дуже малій висоті. Для цього російські оператори обирають ділянки, де на шляху безпілотника немає перешкод. Так його намагаються приховати від українських радіолокаційних станцій.
Фахівець закликав мобільні вогневі групи та інші підрозділи враховувати обидва фактори, адже безпілотник може з'явитися несподівано.
Які реактивні «Шахеди» використовує росія
До російських далекобійних ударних безпілотників із турбореактивними двигунами належать «Герань-3», «Герань-4» та «Герань-5». За даними характеристик ГУР, наведеними виданням Explainer, їхні швидкості відрізняються:
- «Герань-3» — 300–370 км/год;
- «Герань-4» — максимальна швидкість до 450 км/год;
- «Герань-5» — крейсерська швидкість 450–600 км/год.
«Герань-3» є російською версією іранського Shahed-238. Вона зберегла конструкцію з крилом, що літає, як у поршневої «Герані-2». Однак у серпні 2026 року ГУР повідомило про припинення її виробництва: успадкований планер виявився недостатньо міцним для швидкісного польоту та маневрування.
Для «Герані-4» розробили посилений планер, а «Герань-5» отримала класичну літакову конструкцію — подовжений фюзеляж, крила та хвостове оперення.
Висока швидкість реактивних безпілотників скорочує час, який українська протиповітряна оборона має для виявлення цілі, визначення її маршруту, передавання координат і перехоплення. Росія застосовує такі апарати разом із поршневими дронами, імітаторами та ракетами.
Для протидії реактивним цілям Україна використовує бойову авіацію, зенітні комплекси та швидкісні дрони-перехоплювачі.
Яку бойову частину несуть нові безпілотники
Масштаб руйнувань залежить від типу бойової частини та об'єкта, по якому завдають удару. За оприлюдненими характеристиками ГУР, «Герань-4» може нести бойову частину масою 50 або 90 кг залежно від модифікації, а «Герань-5» — 90 кг.
Пенсію збільшують за зайві роки стажу: скільки додадуть за кожен рік роботи
Показання газового лічильника не зарахують: який спосіб передачі вже не працює
Старша школа стає профільною: які предмети учні обиратимуть самі
Службу хочуть обмежити 55 роками: яку відповідь дав Кабмін
На «Геранях-4» розвідка також виявляла термобаричні та запальні заряди. Перші створюють високий тиск і температуру, другі можуть спричиняти загоряння матеріалів.
У жовтні 2026 року ГУР повідомило про модифікацію «Герані-4» із кумулятивно-ріжучою бойовою частиною ВРХН. Її призначення — пошкодження мостових конструкцій та опор повітряних ліній електропередачі. Сформований зарядом кумулятивний потік здатний перерізати металеві елементи.
Чому реактивні дрони можуть завдавати сильніших пошкоджень
Авіаексперт Анатолій Храпчинський пояснює, що за однакової маси бойової частини наслідки удару поршневого та реактивного безпілотників загалом можуть бути схожими. Водночас реактивний апарат має більшу швидкість, а отже — і більшу кінетичну енергію.
Це посилює пробивну дію під час ураження будівель. Крім того, залишки авіаційного гасу можуть спричинити масштабніший високотемпературний термічний ефект.
Нагадаємо, безкінечний табун шахедів і загроза балістики: страшний прогноз українцям
Раніше ми розповідали, що Харків атакували реактивними "Шахедами": який район опинився під ударом
Також, обстріл застав зненацька: як врятуватися на вулиці, в авто та транспорті