Буковинці ризикують залишитися без свіжого молока, селяни розводять руками: "Занадто важко"

Здавна корова вважалася годувальницею сім’ї, хоча догляд за нею нелегкий і часом збитковий. Через це все більше людей продають корів. Тож щороку кількість цих тварин у селах Буковини зменшується. Розповідає МБ.

Орися Бучко, вчителька з села Оршівці Кіцманського району, тримала корів протягом 25 років, відколи народилися внуки. Каже, ця тварина стала незамінною в господарстві. Забезпечувала молочними продуктами всю родину, ще й на продаж чимало залишалося.

Зазвичай Орисі Степанівні траплялися багаті на молоко корови. Була навіть така, що давала за день 35 літрів. За смачними молочними продуктами приїжджали покупці навіть із Чернівців.

"У неї вим’я величезне! Ото була годувальниця! Але зламала ногу і мусили здати. Як ми плакали за нею", - згадує жінка.

Останню корову довелося продати. Занедужав чоловік, а самій жінці важко було впоратися з усім господарством.

"До корови потрібно робочих рук. Треба заготувати на зиму сіно, люцерну, конюшину, сою, макуху, дерть, буряк, гарбуз… Влітку виводити на пасовище, а воно від нас далеченько… Недарма кажуть, що молоко в корови на язиці. Та хоч і важко було, але ми не планували позбуватися корови. Поки не захворів важко чоловік. Тоді мені вже не під силу стало самій упоратися з усім господарством", - розповідає вчителька.

Усій родині було дуже шкода розлучатися з твариною.

Світлана Тенкуляк, мешканка села Атаки на Хотинщині, тримає худобу протягом 30 років. Зараз у неї аж четверо тварин: дві корови, Ласуня та Маша, і бички, - обидва Гоші. Тримати худобу – дуже важка праця.

"Треба рано встати, помити, вичистити, дати пійло, подоїти, вивести на пасовище. Поки все пороблю по господарству, то вже й вечір. Подруга телефонує, питає, чи я снідала. Відповідаю: "Ні, зараз буду снідати, обідати, а заодно вже й повечеряю". А з сіном яка морока. Скосити, привезти, накидатися тими вилами, щоби просушити. Дощ пішов – все намокло і зігнило. Цього року через дощі люди сіно просто повикидали", - зауважує пані Світлана.

Прибутків при цьому майже немає.

"Як кажуть в народі, корова корову з’їдає. За кошти, виручені від продажу молочних продуктів, купую харчі для корови, часом ще й докладати треба", - зітхає жінка.

Через всі ці причини все менше людей хочуть тримати корів.

"Якщо ще 10 років тому в Атаках було близько 60 тварин, то зараз навіть десяти не залишилося. Наприклад, моя сусідка мала 7 корів. Поїхала за кордон, чоловік відразу все розпродав. Та й молодь не хоче цим займатися. Не звикла до такої роботи. Мені і син, і дочка кажуть: "Мамо, попродай то все і йди на якусь роботу! Відпрацювала, прийшла, ноги простягнула і відпочиваєш. А ти все біля тих корів мучишся", - розмірковує Світлана Тенкуляк.

Богдан Бойчук, в. о. директора департаменту агропромислового розвитку Чернівецької ОДА каже: "Чисельність поголів’я великої рогатої худоби скорочується не тільки в Чернівецькій області, а й загалом по Україні. Ця тенденція спостерігається впродовж 20 років".

Наразі у буковинців налічується трохи більше 50 тисяч корів. Тоді як ще років 10 тому їх було понад 100 тисяч. Поступово скорочується кількість корів на утриманні не лише фізичних, а й юридичних осіб. Утім, це стосується не лише корів, а й усієї галузі молочного скотарства. На сьогодні більш рентабельним є свинарство та птахівництво.

Дуже важливою є державна підтримка. Якщо у попередні роки вона була більш відчутною, то на сьогодні практично мінімальна.

Стримати тенденцію скорочення поголів’я могло би запропоноване з боку держави пільгове (на 20-30%) чи нульове оподаткування у галузі тваринництва.

Раніше портал Знай.uа писав, що на Хмельниччині ночами пропадають корови.

Як повідомляв портал Знай.uа, стрибок цін на продукти посадить тернополян на жорстку дієту - яйця, молочка і цукор не по кишені.

Також портал Знай.uа писав, що на Тернопільщині легковик збив корову, молока не буде.